Сайт працює в тестовому режимі

Село Гнатівка

Історія села Гнатівка вельми незвичайна.

Село Гнатівка розташоване в 17-и кілометрах на південний захід від Києва на лівому березі річки Ірпінь.  Відноситься до Гореницької сільської ради.

За дослідженнями археологів, на території Гнатівки існували поселення ще в ІІ столітті до нашої ери – ІІ столітті нашої  ери, VIII – IX століття нашої ери, XI – XIII нашої  ери.

Територією майбутньої Гнатівки проходили орди степових кочівників, ставали тут табором, безуспішно намагаючись підкорити ласу територію з місцевим людом.

Так, у одному з літописів читаємо про те, як скориставшись відсутністю  князя  Володимира, печеніги підійшли і стали табором над річкою перед Білогородкою, не наважуючись взяти слов’янську твердиню.

Перша письмова згадка про поселення, що дійшла до нас, датована ХVІІ століттям.

У ХVІІІ столітті західне передмістя Білогородки (теперішня Гнатівка) належало князю Гнату (Ігнатію) Шуйському. На честь князя воно почало називатись Гнатівкою.

У ХІХ столітті Гнатівка стала одним із найрозвиненіших містечок в околиці Києва. Процвітанню Гнатівки сприяло її близьке розташуванню до річки  Ірпінь, де торгові люди могли перепочити та напоїти коней.

Поступово Гнатівку заселили євреї. У 1861 році тут мешкало 500 осіб, з них 400 були євреями. Через Гнатівку проходила дорога, яку в давнину називали Житомирський, або Шовковий шлях.

Завдяки розвитку невеликих підприємств, на яких працювало місцеве населення, Гнатівка стала окремим населеним пунктом.

Містечко швидко розвивалось. Селяни і ремісники, які приїжджали на місцеві ярмарки, бачили рундуки, кузні, шинки, заїжджий двір, лазню, аптеку, невеличкий шкіряний завод, два млини, пивоварню. Усе це належало багатим торговцям та підприємцям – українцям, євреям, полякам.

Відомими були місцеві стельмахи. Возам, які робив Яків Хмара, не було рівних в окрузі.

У Гнатівці збереглась велика цегляна каплиця «Різдво Пресвятої Богородиці», збудована у 1905 році. Під каплицею знаходиться склеп.

На околиці села Гнатівка вільні духом українці, цвіт нації зібралися та оголосили про створення регулярної української армії 9 лютого 1918 року.

Це сталося після того, як рештки українських військ після завзятих10-денних вуличних боях у Києві під тиском червоної  армії змушені були відступити зі своєї столиці на захід – у бік Житомира.

Це була безпрецедентна подія, яка відіграла важливу роль в історії України, підняла патріотичний дух українців та показала, що українці велика нація, яка може сама за себе постояти.

У Гнатівці, під керівництвом виконувача обов’язків військового міністра Олександра Жуківського, відбулося переформування всіх наявних військ в Окремий Запорізький загін – перше регулярне збройне формування Української Народної Республіки. Згодом Окремий Запорізький загін вів переможні бої з більшовиками за Житомир та Бердичів, а вже 1 березня 1918 року столицю України звільнили запорожці.

У 2013 році на цвинтарній каплиці (що була німим свідком формування Окремого Запорізького загону) урочисто відкрито меморіальну дошку на пам’ять про історичну подію.

У роки громадянської війни в Гнатівці відбулися криваві драматичні події, під час яких були знищені майже всі старі будівлі. Чимало єврейського населення було закатовано. На початку 30-х років ХХ століття останні єврейські сім’ї виїхали із Гнатівки.

У період колективізації потрібно було відбудовувати зруйноване та понівечене війною господарство. У 1920 році було створено першу спілку, головою якої став Рощенко Степан Васильович. В подальшому Рощенко взяв активну участь у ліквідації неписьменності. З власної ініціативи навчав грамоти своїх земляків.

У 30-х роках у Гнатівці було організовано колгосп імені ХVІІ партз’їзду.

У роки другої світової війни 44 жителі села не повернулось з фронту, віддавши своє життя за свободу і незалежність рідної землі.

У післявоєнний час у процесі укрупнення господарств Гнатівка об’єдналась разом з Гореничами в один радгосп імені Шевченка.

Нині в селі Гнатівка є фельдшерський пункт, у якому працює Сергій Михайлович Омелечко. Працює також ветеринарна дільнична лікарня, де лікують тварин зі всієї округи.

У 2008 році в Гнатівці на місці старого єврейського кладовища було побудовано капличку, на пам’ять про  євреїв, які загинули в кривавих подіях початку ХХ століття.

30 вересня 2010 року Православна Церква відзначає день пам’яті мученець  Вiри, Надії, Любові та матері їх Софії. Цього дня Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відвідав село Гнатівку Києво-Святошинського благочиння, де незабаром має постати церква на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці. Тут Патріарх Філарет звершив чин заснування церкви і поставлення хреста. Його Святості співслужили: благочинний Києво-Святошинського району протоієрей Василій Чупровський, настоятель парафії священик  Ярослав Чорненький та духовенство благочиння.

 

[contact-form-7 id="179" title="Обратный звонок"]