Сайт працює в тестовому режимі

Село Лука

Лука – село, яке входить до складу Гореницької сільської ради.

Розташоване за 18 кілометрів від Києва.

Село Лука одне із сіл Київщини із найдавнішою історією.

Своєю назвою Лука завдячує лукам, які зі сходу і півдня оточують його територію.

У минулі часи село було межею князівських володінь.

За археологічними дослідженнями ця територія була заселена уже в ІІІ–І тисячолітті до нашої ери. Активно було заселено територію сучасної Луки в 200 році до нашої ери – 200 роках нашої ери, 100–500 роках нашої ери.

Згадки про село знаходимо за часів Атілли (435–453 рр.), хозар (VІІ–VІІІ століття), печенігів (ІХ століття), походу князя Ігоря, 945 рік.

«Гніздо» зарубинецьких пам’ятників було відкрито в 1976–1977 роках біля сіл Гнатівка та Лука. А в 1989 році було відкрито поселення вздовж річки Ірпінь. Знахідки: залізний серп з «вушками», залізна голка, пряжка, щиток трикутної бронзової фібули, бронзова трапецевидна підвіска, уламки амфори говорять про те, що поселення існувало ще в І столітті нашої ери.

У ХІІ столітті Лука було одним із розвинутих  населених пунктів, подарований князем Ярополком – Києво–Печерській Лаврі, про що згадується у Воскресному літописі.

Подальші згадки про Луку ми знаходимо у дослідженнях Гільйома Боплана – французького дослідника.  Боплан досліджував культуру, побут українців та склав першу географічну карту України, в якій відзначено і село Лука.

У 1798 році в селі було побудовано дерев’яну церкву святого Миколая.

В усі часи заняттям жителів було землеробство та тваринництво. Близькість до річки давала змогу населенню займатись рибальством. Займались місцеві жителі бджолярством та різними народними промислами. З давніх часів жінки займались вишивкою та ткацтвом.

З початком Першої світової війни в 1914 році пройшла мобілізація селян в армію, багато чоловіків не повернулось додому з фронтових доріг. Багато прийшлось пережити горя: посуха 1921 року, голодомор 1932–1933 років.

Після закінчення громадянської війни всі сили жителів були направлені на відбудову рідного села.

На початку ХХ століття в селі було збудовано церковно-приходську школу та дерев’яну Свято-Нікольську церкву, в якій після Другої світової війни розміщалися сільська рада та сільський клуб. Школа проіснувала до кінця 70-х років. В ній навчалися учні початкових класів. Вчителями працювало подружжя  Іван Володимирович та Варвара Миколаївна Міщенко.

Усередині 30-х років у Луці був створений колгосп. Головою колгоспу обрали Миколу Сергійовича Сіврюка, його заступником став  Лука Тимофійович Герасименко. Головою сільської ради громада обрала Головатенка Івана Оксентовича.

У роки Другої світової  війни 59 жителів села загинули смертю хоробрих на фронтах, захищаючи рідну землю, а 16 кращих людей села було закатовано в застінках гестапо.

У післявоєнний період почалося активне відродження села. Не покладаючи рук лучани, а це були в основному жінки та діти, відбудовували зруйноване господарство.

На полях вирощували баштанні культури, була власна пасіка. За фермою було висаджено виноградник.

Головою сільської ради було призначено інваліда війни Буялова Петра Семеновича, секретарем стала Герасименко Олександра Григорівна.

У період укрупнення господарств місцевий колгосп влився в радгосп імені Тараса Шевченка.

Справжньою окрасою села є церква Святителя Миколая. Отець Володимир разом з парафіянами докладають багато зусиль, щоб завершити будівництво храму. Святинею церкви є ікона Миколи Чудотворця, яка має дуже дивну і довгу  історію. За час, який вона перебуває в храмі, ікона відновилась і вважається оберегом села.

Гордістю села є два прекрасні хорові колективи «Золоте перевесло» на чолі з заслуженим працівником культури Іваном Якимовичем Павленком та «Червона калина», очолюваний Надією Євгенієвною Лабунською. В клубі працює прекрасний творчий колектив, який  очолює Світлана Миколаївна Забудська. За дієвої підтримки  художніх керівників – Ганни Володимирівни Гуріненко та Олександри Віталіївни Романенко, в клубі проводяться різноманітні творчі заходи.

У селі працює бібліотека, яка розташована в клубі. Завідуюча бібліотеки Надія Григорівна Нестеренко працює над тим, щоб бібліотечний фонд поповнювався новинками та жителям було цікаво проводити своє дозвілля.

Також в селі працює фельдшерський пункт.

Сучасне село Лука – це красиве, мальовниче село, яке збільшило площу забудови майже вдвічі. Після розпаювання в Луці будується сучасне котеджне  містечко індивідуальної забудови.

 

[contact-form-7 id="179" title="Обратный звонок"]