Сайт працює в тестовому режимі

Село Стоянка

Село Стоянка  входить до складу Гореницької сільської ради.

Розташоване за 10 кілометрів від міста Києва.

Назва села походить від місця, де воно розташоване. У давні часи по дорозі до Києва подорожні зупинялись, щоб перепочити та нагодувати коней.

Стоянка – так і закріпилась ця назва за цією місциною.

За історичними довідками, засновано село Стоянка  порівняно недавно.

У кінці ХVІІ століття  важливого значення почала набувати нова дорожня артерія, яка з’єднувала південь і захід з Києвом, так звана нова Житомирська дорога.

У своїй книзі  «Сказания о населённых местностях Киевской губернии» 1864 року  Лаврентій Похилевич пише: «…на лівій стороні  річки Ірпеня,  хутір, який складається із 3-х селянських хат, на невеликій  поляні, серед дрімучого лісу».

У ХVІІІ столітті тут була створена прикордонна застава, де розташовувався передовий загін, який за потреби захищав підходи до міста Києва.

Надалі село набувало значення постоялого двору по дорозі до столиці.

Відтак, як село знаходилось в  місцевості оточеній великими лісами, які підходили до самої річки Ірпінь, місцеве населення займалось рибальством та мисливством. Одним із заробітків жителів було обслуговування подорожніх.

Тут була своя кузня та корчма.

У 30-х роках ХХ століття село Стоянка знаходилось на рубежі будівництва лінії оборони, яку почали будувати наприкінці 20-х років для захисту країни. Прямо на переправі біля мосту на річці Ірпінь було збудовано великий ДОТ, один із тих, який відіграв велику роль у захисті нашої столиці в 1941 році.

У післявоєнний період село почало стрімко розвиватись. Найціннішим ресурсом села були ліси, які входили до Ірпінського лісництва. Лісничим на той час працював Іван Ларіонович  Бойко. 65 років свого життя він віддав доглядаючи за лісовими масивами. У 1981 році було створено філіал Київського приміського лісництва. Працівники лісового господарства продовжили роботу з відновлення лісових масивів, намагаються зберегти зелені легені Києва. Очолив злагоджений, працьовитий колектив Григорій Миколайович Шпиг. За багаторічну працю йому було присвоєно звання Заслуженого лісівника України.

У селі в кінці 60-х років було створено Київську живорибну базу, яка проіснувала до кінця 2000-х років. Це було державне підприємство, що забезпечувало магазини міста Києва та місцеве населення живою рибою.

Часи змінювались, і на її місці збудували логістичні склади та приватні підприємства.

У Стоянці розташоване державне підприємство «Ірпінське міжрайонне управління водного господарства», створене  ще в 1947 році. Це одне з найкращих підприємств у своїй галузі, яке контролює та намагається тримати екологічний баланс регіону. Тут працює дружний фаховий колектив, начолі з Андрєм Олексійовичем Забугою. Головним інженером є Ірина Вадимівна Лозицька.

Управління бере участь в розробці заходів з відновлення та підтримання гідрологічного режиму водних об’єктів і заходів щодо запобігання шкідливих дій води.

Працює в Стоянці приватне підприємство «Трансвугілля», що розпочало свою роботу в 90-х роках минулого століття. Очолює його Володимир Григорович Волошин. Підприємство виготовляє якісне обладнання для шахт. Незважаючи на кризу в економіці, колектив зберіг свій якісний склад і надалі шукає свою нішу в економіці нової України.

У Стоянці працює фельдшерський пункт, в якому працює Антоніна Миколаївна Захарчук. Майже 40 років невтомна медсестра надає невідкладну допомогу жителям села.

В селі закінчують будівництво церкви Миколая Чудотворця. Настоятель церкви отець Богдан разом з парафіянами відроджують християнські традиції та намагаються спільними зусиллями закінчити зведення храму.

За останні роки територія села збільшилась у декілька разів. Виросли нові вулиці та котеджні містечка.

 

 

[contact-form-7 id="179" title="Обратный звонок"]